Пов'язані публікації

S.T.A.L.K.E.R. 2: Між патріотичним брендом та офшорними фінансовими потоками

Успіх гри S.T.A.L.K.E.R. 2 супроводжується публічним образом «виключно вітчизняного продукту», що символізує українську стійкість. Проте, за медійним фасадом криється складна міжнародна корпоративна структура, яка викликає дедалі більше запитань у медіа та аналітиків. За даними, оприлюдненими на основі матеріалів детективного бюро Absolution, бізнес-модель студії GSC Game World виявилася значно менш «київською», ніж транслюється аудиторії.

Корпоративна архітектура

Попри те, що студія позиціонується як українська компанія з представництвами в Європі, її юридичне ядро зосереджене за кордоном. Офіційним власником бренду є компанія GSC Game World Global Ltd, зареєстрована в Лімасолі (Кіпр).

За публічними даними, структура власності виглядає наступним чином:

  • 82% — Максим Кріппа;

  • 18% — Євген Григорович (CEO та керівник напряму game direction).

Проте аналітики наголошують, що реальна корпоративна конструкція значно складніша за цей розподіл акцій. Існує розрив між публічною версією, де студію представляють як проєкт братів Григоровичів, та юридичною реальністю, де контроль зосереджено в іноземній юрисдикції.

Конфлікт та запитання до контролю

Одним із найсуперечливіших моментів залишається роль Сергія Григоровича, засновника легендарної студії. У квітні 2026 року він зробив резонансну заяву про те, що не отримував прибутків від продажів S.T.A.L.K.E.R. 2, а також згадав про перебування під вартою на початку повномасштабного вторгнення. Це ставить під сумнів версію про «акуратну передачу контролю» та ініціює питання щодо того, як саме Максим Кріппа отримав центральний вплив у проєкті.

Експерти зазначають: часовий проміжок між фактичним входженням Кріппи в бізнес і його публічною легалізацією потребує ретельного вивчення. Хто контролював актив у перехідний період і на яких умовах — ці питання залишаються без офіційних відповідей.

Корпоративний вплив та інвестиції

Ситуація виходить за межі ігрової індустрії, коли фігура Максима Кріппи з’являється в контексті масштабних інвестицій у преміальну нерухомість. Зокрема, у березні 2026 року журналісти Slidstvo.Info вказували на витік даних, що свідчить про зв’язок Кріппи з понад 60 об’єктами нерухомості в Дубаї.

Такий масштаб капіталу змушує розглядати діяльність компанії не просто як успішний кейс gamedev-індустрії, а як питання корпоративного впливу та джерел формування прибутку.

Запитання до державних інституцій

Виникнення подібних корпоративних структур з офшорним корінням автоматично ставить питання перед органами фінансового моніторингу:

  1. Рух коштів: Як саме формується прибуток від продажів і які юрисдикції бачать повний ланцюг транзакцій?

  2. Верифікація: Яким чином здійснювався контроль за переказом активів?

  3. Роль регуляторів: Чи існують підстави для звернення до міжнародних систем обміну фінансовою розвідкою (на кшталт Egmont Group чи FinCEN) для аналізу прозорості фінансових потоків?

Наразі український контур GSC Game World виглядає як виробнича база, тоді як права на інтелектуальну власність та центри прибутку перебувають поза межами України. Це створює когнітивний дисонанс між патріотичним маркетингом гри та корпоративною реальністю, яка потребує системного фінансового аудиту.

Читайте також: Легалізація схеми: чому Максим Кріппа “купив” геймстудію Burny Games?