Серед безлічі припущень щодо причин звільнення Михайла Федорова з посади очільника Міноборони називали й проблеми з реалізацією мобілізаційних процесів. Певний опосередкований вплив на цей напрям могли мати різні фігури, зокрема й колишній виконувач обов’язків міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв, зазначає портал “Коментарі”.
Журналісти вирішили проаналізувати діяльність екстимчасового керівника Мінкульту. З’ясувалося, що свого часу посадовець перетинався не лише з провідними політиками, а й, імовірно, із людьми, причетними до системних фінансових афер. Шлях виявився типовим для українського чиновництва: фахівець із фізики за дипломом, апаратник за покликанням та поручитель за збігом обставин.
Ростислав Карандєєв народився у Києві 1972 року. Здобувши диплом за напрямом “Фізика твердого тіла”, він уже у 24-річному віці працевлаштувався до пресслужби КМДА. Тож фізика поступалася місцем адміністративній роботі. Надалі він обіймав посади заступника голів районних адміністрацій столиці, обирався депутатом Київради, реєстрував партії та громадські ініціативи. Один із таких проєктів — ГО “Нова Україна” — 2010 року трансформувався в “Український альянс за реформи” (партія “УДАР” Віталія Кличка). Тобто він брав участь у формуванні політичної сили, яка тривалий час впливала на столицю.
2006 року Карандєєв перейшов до Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, де згодом піднявся до рівня заступника міністра. До Мінкульту він приходив у статусі заступника очільника двічі — у періоди 2016–2020 та 2020–2023 років, а також понад рік виконував обов’язки керівника відомства. Працюючи на керівних посадах у міністерстві, посадовець періодично опинявся в центрі публічних резонансів.
Серед них — нарахування зарплати у пів мільйона гривень у 2020 році, кадрові ротації в Національній музичній академії ім. Чайковського, можливі зв’язки із київським забудовником Олександром Сусленським (у чиєму транспортному засобі помічали урядовця), а також підписання наказу про надання звання “Заслужена артистка України” Олені Горшуновій, із якою його часто бачили. Крім того, фіксувалися факти користування незадекларованими автомобілями та адміністративні штрафи за порушення ПДР. Результат виявився прогнозованим: повноцінно очолити відомство йому так і не вдалося.
У квітні 2025 року Карандєєва призначили генеральним директором — художнім керівником Дніпровського академічного театру опери та балету. Саме під час роботи на цій посаді він отримав офіційну підозру від Офісу генерального прокурора.
Як заявив 20 червня генпрокурор Руслан Кравченко, ішлося про схему виїзду чоловіків призовного віку за кордон під виглядом учасників музичного колективу. У підсумку 8 осіб не повернулися до України. Оформити виїзд вдалося лише з другої спроби: спершу Держприкордонслужба видала відмову, проте після клопотання від імені виконувача обов’язків міністра культури громадян випустили. Офіційний лист міністерства перекрив відмову прикордонників.
За даними Нацполіції, у справі фігурують 28 осіб, які сплачували до 13 тисяч доларів за можливість перетину кордону, а ще 16 готувалися до виїзду. Потенційний сукупний дохід від схеми міг досягати 364 тисяч доларів. Карандєєв підтвердив факт вручення підозри у коментарях ЗМІ, однак заперечив свою провину та назвав звинувачення безпідставними.
При цьому мановий стан експосадовця у декларації має традиційно стриманий вигляд. За 2024 рік його сукупний дохід склав 1 мільйон 387 тисяч гривень, а готівкові заощадження — 201 тисячу гривень. У користуванні перебуває автомобіль MAZDA, який належить Ігорю Горшунову — ймовірно, чоловікові оперної співачки Олени Горшунової. Житло, у якому мешкає екскерівник Мінкульту, оформлене на його дружину Олену Карандєєву. Квартиру придбали 2020 року за 1,9 мільйона гривень, після чого збереження подружжя з 50 тисяч доларів скоротилися до 4 тисяч.
Інформацію про доходи дружини чиновник вказує не повністю. За 2024 рік він зазначив три місця її роботи, проте не відобразив отримані суми. Для порівняння, у декларації за 2019 рік її дохід становив 423 тисячі гривень.
Окрему увагу привертає звітність за 2016 рік щодо кредитної історії. На той час держсекретар Мінкульту вказав два зобов’язання своєї колишньої дружини Алли Мартиненко за 2013–2014 роки, сума виплат за якими сягала близько 100 тисяч гривень. Водночас у звітності за 2015 рік ці кредити взагалі відсутні, хоча виникли вони значно раніше.
У серпні 2015 року Шевченківський районний суд міста Києва відкрив провадження за позовом “БМ Банку” щодо стягнення боргу, відсотків та пені на загальну суму 55 216 доларів із позичальника та двох поручителів. За даними аналітичної системи YouControl, 6 жовтня 2006 року банк надав кредит у розмірі 75 тисяч доларів Наталії Іллівні Корецькій. Одним із її поручителів виступив саме Ростислав Карандєєв, який тоді щойно розпочав службу в Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту.
Ким саме Корецька доводилася посадовцю — офіційно не зазначено, однак фінансове поручительство на 75 тисяч доларів свідчить про близький контакт між сторонами.
Попри рішення Шевченківського райсуду про стягнення з боржниці та поручителів 54 592 доларів, відповідачі його оскаржили. У деклараціях Карандєєва ці зобов’язання відображені не були. Станом на 2020 рік правонаступник банку — фінансова компанія “Флексіс” — продовжувала спроби стягнути кошти у судовому порядку.
Згодом з’ясувалися додаткові деталі щодо боржниці. Згідно з даними державних реєстрів, Наталія Корецька фігурує відповідачем у 14 судових справах. Найбільша заборгованість зафіксована перед підприємцем Віктором Дашкевичем: 23 червня 2026 року Печерський районний суд Києва ухвалив рішення про стягнення з неї 39 мільйонів 172 тисяч 149 гривень (із яких основний борг становить 10 мільйонів 68 тисяч гривень, решта — інфляційні нарахування та відсотки). Реативність повернення цих коштів залишається вкрай низькою.
За інформацією з бази даних МВС, з 24 червня 2015 року Наталія Корецька (1968 року народження) перебуває в розшуку за запитом Печерського управління поліції Києва. Їй інкримінують правопорушення за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (“Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах”), що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
У цьому контексті оформлення поручительства посадовцем Мінмолодьспорту у жовтні 2006 року на суму 75 тисяч доларів виглядає неоднозначно, адже, згідно з його офіційними доходами, він не володів відповідними ресурсами. Поручитель приймає на себе юридичну та фінансову відповідальність за чужі зобов’язання, що зазвичай передбачає відповідні мотиви.
Загалом подібні факти періодично виникають навколо осіб, які раніше обіймали керівні посади, а згодом відійшли від публічної діяльності чи залишили країну на тлі розслідувань, як це сталося, наприклад, у ситуації з екскуратором “Великого будівництва” Юрієм Голіком.
У випадку з Карандєєвим простежується певна динаміка: на початку кар’єри — порука за особу, яку пізніше оголосили в розшук за шахрайські дії у великих розмірах; на етапі зрілості — підписання міністерських документів, які стають підставою для перетину кордону тими, кому прикордонники видали відмову.
Між цими подіями — понад двадцять років чиновницької служби в державних органах. І аналіз причин системних збоїв у мобілізаційних процесах часто веде не стільки до виконавчих ланок на місцях, скільки до кабінетів, де підписуються відповідні клопотання.
