Правосуддя у справах Майдану знову демонструє свою «сліпоту» до злочинів минулого та зв’язків із країною-агресором. Святошинський районний суд Києва вдруге закрив кримінальне провадження щодо колишнього командира львівського «Беркута» Ростислава Пацеляка. Цього разу — через нібито «сплив строків давності». Потерпілі знову залишилися без законного відшкодування моральної шкоди за кров, пролиту під час Революції Гідності.
8 років волокіти та закрита справа
Справа перебувала на розгляді українських судів близько восьми років. Протягом цього часу Феміда так і не змогла дійти до судових дебатів, незважаючи на гори зібраних доказів і допити свідків. Через таку ганебну затягування навіть Вища рада правосуддісті (ВРП) була змушена застосувати дисциплінарне стягнення до головуючого судді.
У цьому конкретному епізоді Пацеляку інкримінували перевищення службових повноважень, жорстоке перешкоджання мирним зібранням і журналістській діяльності, а також насильство щодо державних і громадських діячів. Йдеться про події 18 лютого 2014 року, коли львівський «Беркут» під його командуванням спільно з харківськими силовиками жорстоко розганяв протестувальників на Майдані. Того дня загинули 23 протестувальники.
Попри закриття цього епізоду, за Пацеляком досі тягнуться ще три кримінальні справи: одна за фактом загибелі мітингувальників і дві щодо масових побиттів. За тяжчими статтями строк давності становить 15 років, тож у судової системи є ще близько трьох років, аби остаточно не «злити» і ці провадження.
Російський пенсіонер у броні від «Метінвесту»
Проте найбільший цинізм полягає в тому, хто саме уникає відповідальності. Як виявилося, Ростислав Пацеляк понад 20 років мав… російський паспорт, є військовослужбовцем запасу армії РФ і спокійно отримує російську пенсію. Українське громадянство він отримав лише у 2003 році перед виборами, після чого одразу влаштувався в українську міліцію.
Історія набула нового скандального забарвлення після того, як з’ясувалося: нещодавно Пацеляка все ж позбавили українського паспорта. Але це не завадило йому влаштувати дивовижне прикриття. Не маючи жодного військового обліку в Україні, одіозний ексберкутівець якимось дивом виявився заброньованим від мобілізації за поданням ТОВ «Метінвест». У відповідних документах зазначалося, що він нібито залучений до роботи… гуманітарного штабу.
Виходить класичний парадокс української реальності: поки одні герої кров’ю виборюють державу на фронті, колишні карателі Майдану з російськими паспортами та закритими через строки судимостями спокійно отримують броню від великого бізнесу.

