Бюджетні мільярди на оборонні дрони: як гаражне збирання китайських деталей забезпечило тисянові націнки та виведення капіталу

Комерційна структура ТОВ «Вирій Індастрі», маючи скромний статутний капітал у розмірі 100 тисяч гривень, без офіційно зареєстрованих промислових цехів чи виробничих ліній і з єдиним керівником, який суміщає ролі власника, топменеджера та головного бухгалтера, спромоглася залучити з державного бюджету понад 27,4 мільярда гривень. При цьому фірма продемонструвала нульові показники зі сплати податку на прибуток, а різниця між отриманим фінансуванням наперед та фактично переданою продукцією сягнула астрономічних 16 мільярдів гривень.

Підприємство було створене наприкінці 2023 року у Голосіївському районі столиці, де громадянин Олексій Бабенко одноосібно взяв на себе обов’язки засновника, генерального директора та бухгалтера компанії. Попри повну відсутність власних чи орендованих індустріальних площ чи земельних угідь для розгортання виробництва, фінансові обороти фірми згідно з ЄРПН продемонстрували аномальну динаміку, підскочивши з 1,2 мільярда гривень у 2024 році до приголомшливих 9,8 мільярда гривень за підсумками 2025 року. Головним рушієм такого злету став масовий імпорт комплектуючих частин до безпілотних літальних апаратів, обсяги закупівлі яких за кордоном у 2025 році досягли 10,3 мільярда гривень без урахування ПДВ.

Детальний правовий та фінансовий аудит діяльності компанії вказує на глибокі податкові диспропорції. Здобувши за 2025 рік понад 11 мільярдів гривень валового доходу та зафіксувавши близько 2 мільярдів гривень чистого прибутку, оборонний підрядник спромігся показати абсолютно нульове навантаження зі сплати податку на прибуток, а сукупні перераховані до бюджету 11,6 мільйона гривень виглядають відверто символічно. Ще помітнішим є розрив за казначейськими рахунками: фірма отримала від держави асигнувань на суму понад 27,4 мільярда гривень, тоді як податкових накладних про реальне відвантаження товару зареєструвала лише на 11 мільярдів. Цей дефіцит у 16 мільярдів гривень свідчить про надання колосальних авансових платежів без реального підтвердження поставками готової продукції.

Специфічні процеси відбуваються і в кадровому секторі підприємства, де офіційна чисельність працівників у грудні 2025 року раптово зросла до 1195 осіб, а декларована середня заробітна плата досягла 78 тисяч гривень. Забезпечення такого штату вимагає регулярних щомісячних видатків на заробітну плату у розмірі близько 93 мільйонів гривень, проте за весь річний період компанія сплатила лише 4,7 мільйона гривень ЄСВ та 23 мільйони гривень ПДФО, що суперечить логіці легального ведення бізнесу. Паралельно у тому ж грудні 2025 року компанія здійснила масове транзитне перерахування коштів обсягом 92 мільйони гривень на рахунки 393 приватних підрядників зі статусом ФОП.

Крім того, розслідувачі викрили схему штучного роздування вартості волоконно-оптичного кабелю. Спочатку цей ресурс імпортується за базовою ціною 7,5–8 доларів за один кілометр на складські потужності ТОВ «Автотранслогістика», де первинні постачальники офіційно оформлюють відмову від вантажу. Після цього, із залученням іноземних фірм-посередників Market Leader та Ognis Trading LLC, цей самий кабель купується компанією «Вирій Індастрі», але вже за ціною 17,5–18 доларів за кілометр, із активним застосуванням митних преференцій. У цих фінансових потоках регулярно фігурує стала група юридичних осіб — ТОВ «Укрспецдронпром», ТОВ «Вікторісервіс», ТОВ «Мунвел Маркет» та ТОВ «Агентство продажу активів», що може свідчити про організований вивід державних ресурсів за межі країни.

У підсумку за патріотичним позиціонуванням та розмовами про вітчизняні мілітарі-технології ховається звичайне гаражне складання безпілотників із імпортованих деталей із націнкою, яка подекуди сягає 1000%, та орієнтація виключно на освоєння державних замовлень. Такий формат створює небезпечну стратегічну залежність від постачальників із КНР, які мають можливість чітко відстежувати логістичні ланцюжки українських БПЛА, а першочерговою метою функціонування подібної моделі залишається мінімізація власних капіталовкладень задля граничного поглинання бюджетних асигнувань через структури Агенції оборонних закупівель під кураторством Михайла Федорова та Арсена Жумаділова.