Геннадій Буткевич: від продуктових монополій до надр і скандального девелопменту

Геннадій Буткевич — не просто український бізнесмен зі списку Forbes. Його вплив простягається від продуктових монополій (мережа АТБ) до стратегічних надр, від партнерства з одіозними столичними забудовниками до ймовірного лобіювання інтересів у надрах через “мирні” угоди зі США. Він фігурує в антикорупційних розслідуваннях, медіаскандалах та історіях тиску на журналістів. Сьогодні Буткевич — це не лише грошовий магнат, а й системний гравець, чия діяльність все частіше перетинається з державними інтересами, геополітикою і питаннями національної безпеки.

Про це пише СтопКор.

Раніше повідомлялось, як компанія з орбіти Геннадія Буткевича зі статутним капіталом усього 25 тисяч гривень отримала контроль над Пержанським берилієвим родовищем – стратегічним ресурсом, вартість якого експерти оцінюють у 10–50 мільярдів євро. Це унікальне родовище із запасами берилію, танталу, цинку та срібла, що має вирішальне значення для оборонної та високотехнологічної промисловості України.

Право на розробку отримала ТОВ “Пержанська рудна компанія”, бенефіціаром якої є Буткевич. Відбір переможця супроводжувався судовими суперечками, а державна компанія була усунута від конкурсу, що викликало питання щодо прозорості розподілу стратегічних надр. Тепер ми розкриваємо деталі нового напрямку діяльності Буткевича – будівельної співпраці з Андрієм Вавришем, одним із найвідоміших столичних девелоперів.

На початку жовтня 2024 року інвестиційна група BGV Group Management Буткевича та SAGA Development, заснована Андрієм Вавришем, підписали стратегічну партнерську угоду. Першим спільним проєктом став житловий комплекс Boston Creative House на проспекті Бандери в Києві.

За даними YouControl, фонду Буткевича “Магнум” належить 49% у компанії-замовнику будівництва, а фонд сина Вавриша – 31%.SAGA Development відома низкою масштабних і скандальних забудов у столиці, а сам Вавриш має неоднозначну репутацію через невиконані зобов’язання перед інвесторами, зокрема у проєкті ЖК San Francisco. Партнерство з Буткевичем виглядає економічно логічним: девелопер отримує стабільні поставки будматеріалів, а Буткевич – нові ринки збуту для видобутої сировини.

Водночас це партнерство може нести і репутаційні ризики для обох сторін через можливі скандали та проблеми з виконанням зобов’язань перед інвесторами. З огляду на репутацію новоспеченого бізнес партнера Буткевича. Таким чином, після отримання контролю над стратегічним родовищем останній активно заходить у будівельний бізнес, об’єднуючи зусилля з одним із найконтроверсійніших гравців столичного девелопменту.

Андрій Вавриш: хто він?

Андрій Вавриш – один з найвідоміших та найскандальніших столичних девелоперів, засновник і генеральний директор SAGA Development, компанії, яка стала трендсеттером у сфері масштабних забудов Києва. Його ім’я нерідко з’являється в контексті судових тяганин, протестів мешканців та численних порушень містобудівного законодавства.

Бізнесмен має значний досвід у міській владі: у 2010–2015 роках він обіймав посаду заступника директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА, де, зокрема, реалізував ініціативи щодо впорядкування вуличної торгівлі та благоустрою, але його робота супроводжувалася скандалами, зокрема через адміністративний тиск на головного архітектора Києва та підготовку нелегітимних рішень. Після звільнення з КМДА Вавриш заснував SAGA Development, яка за п’ять років розробила понад 20 концептуальних об’єктів у Києві.

Вавриш відомий своїми тісними зв’язками з колишнім “смотрящим за Києвом” Денисом Комарницьким, а також з командою мера Віталія Кличка. Медіа неодноразово фіксували його участь у неформальних перемовинах.

Зв’язки з Комарницьким та Кличком дозволяли Вавришу отримувати сприяння у вирішенні земельних питань і погодженні дозвільної документації, що часто викликало критику з боку громадськості та експертів. Саме завдяки цьому він зміг реалізувати низку суперечливих проєктів, які неодноразово ставали предметом судових розглядів та суспільного резонансу.

Серед найгучніших забудов SAGA Development – житлові комплекси RYBALSKY та Happy House, які супроводжувалися протестами мешканців через порушення норм забудови та недостатню інфраструктуру. Особливої уваги заслуговує комплекс KYЇVPROEKT City Space, будівництво якого за рішенням суду було визнане незаконним, а об’єкт – арештовано.

Цей випадок став символом проблем у столичному девелопменті, де інтереси бізнесу часто переважають над законністю та правами громади. Попри численні скандали, Вавриш продовжує залишатися впливовою фігурою у київському будівельному бізнесі, а його партнерство з Геннадієм Буткевичем відкриває нові перспективи для обох сторін, але й несе потенційні репутаційні ризики через минулі та можливі майбутні конфлікти.

Партнерство з Вавришем

У 2024 році фонд Буткевича “Магнум” став партнером SAGA Development у проєкті ЖК Boston Creative House на Подолі. Цей крок був несподіваним, адже донедавна Буткевич не асоціювався з житловим будівництвом. Попри токсичну репутацію Вавриша, Буткевич обирає саме його — імовірно через досвід у схемному забудовному полі, яке потенційно дозволяє конвертувати великі обсяги готівки у легальні активи.

Це партнерство свідчить про перехід Буткевича у фазу формалізованого девелопменту з високою маржинальністю та доступом до адміністративного ресурсу Києва.

“Місія SAGA Development – розвивати міста, спираючись на екосистему партнерств. Наш ключовий принцип – обʼєднання компетенцій та зусиль для найкращого та найшвидшого розвитку українських міст, – коментує CEO SAGA Development Андрій Вавриш. – Ми з BGV Group Management маємо багато спільних цінностей, які лягли в основу нашого партнерства. І я впевнений, що воно буде взаємовигідним та успішно розвиватиметься надалі”.

“Як системний інвестор в українську економіку ми вважаємо за потрібне синхронізувати пріоритети нашої групи зі стратегією країни, зокрема вкладати кошти у відновлення та містобудування. Попри повномасштабну війну, будівельний сектор уже сьогодні потребує значних інвестицій, стратегічного підходу та об’єднання зусиль.

І спільний проєкт із SAGA Development — це новий етап масштабування нашого девелоперського бізнес-напряму. Ми готові інвестувати в українські сучасні, передові проєкти у секторі нерухомості, аби будувати Україну вже сьогодні“, — зазначив засновник інвестиційної групи BGV Геннадій Буткевич.

Елітна нерухомість у США: сліди українського капіталу

Під час розслідування журналісти виявили, що Геннадій Буткевич, один із співвласників мережі АТБ, активно інвестував у нерухомість на узбережжі Флориди. За даними відкритих джерел, у 2013 році бізнесмен придбав дві квартири у престижному комплексі Marbella в місті Бока-Ратон, поблизу Маямі.

Окрім цього, у власності Буткевича , як говориться у медіа – у минулому був готель Howard Johnson Plaza Miami Beach North розташований у Маямі-Біч, за адресою 8701 Collins Avenue, Miami Beach, Florida. Проте, у своїх інтервʼю, Буткевич казав, що продав частину американської нерухомості (яку саме та вартість продажу не уточнюється), аби інвестувати в розробку родовищ в Україні.

“У мене є нерухомість в Америці, я її продаю, щоб розвивати напрямок, яким зараз займаюся. У 2012-2013 рр доводилося страхуватися. Купили деякі речі через компанії… Все законно”. Говориться у виданні Кореспондент

Гучні скандали: початок історії

Кар’єра Геннадія Буткевича – це спліт із скандалів, які супроводжували його бізнес від самого початку. Ще в 1990-х він починав із роздрібної торгівлі, але швидко перейшов до торгівлі, де його мережа АТБ стала однойменним синонімом доступних цін і жорсткої конкуренції. Проте, за великими оборотами ховалися не менш гучні історії.

Продаж гумдопомоги в АТБ

Одним із найбільш резонансних скандалів стала інформація, яка миттю розлетілась у медіа про продаж гуманітарної допомоги через мережу АТБ. Начебто, під час війни, коли тисячі українців потребували підтримки, в мережі АТБ з’являлися продукти, які могли бути привезені як гуманітарка. Як виявилося згодом, у справі фігурувало керівництво Запорізької ОВА. Ця історія викликала хвилю обурення та розслідувань, але жодних прямих доказів, щодо причетності до скандалу мережі АТБ так і не було оприлюднено. Проте, репутаційний удар залишився.

НАБУ офіційно спростували причетність торгової мережі до кримінальної справи.

Бізнес у “сірій зоні”: Донбас і Крим

Буткевича звинувачували у веденні бізнесу на окупованих територіях. Нардепи та журналісти неодноразово заявляли, що мережа АТБ працювала у “ДНР” та “ЛНР”, а також у Криму, де Буткевич продав частину свого бізнесу структурам міністра сільського господарства росії.

Адже, як говориться у статті, щоб зберегти контроль над активами в Криму після анексії, у 2014 році корпорація “АТБ” ініціювала судову реструктуризацію: головна компанія подала позов проти своїх кримських “дочок” на 400 млн грн, що дозволило накласти арешт на їхнє майно. Аналогічні позови подали й до російських судів після перереєстрації компаній за законодавством рф.

Така ж схема застосовувалася і до транспорту, який перевозив товари для АТБ у Криму – право власності на нього визнали за новими російськими структурами. Попри арешти, нерухомість і транспорт продовжували використовуватися в інтересах АТБ, що підтверджує повний контроль Буткевича, Карачуна і Єрмакова над кримським бізнесом навіть після окупації.

За даними медіа, тільки за 2015 рік від діяльності мережі російський держбюджет отримав близько 5 мільйонів доларів податків. Сам Буткевич заперечував ці звинувачення, заявляючи, що на окупованих територіях його компанія втратила 152 магазини, а збитки склали майже 300 мільйонів доларів.

У квітні 2015 року прізвище Геннадія Буткевича та бренд мережі супермаркетів “АТБ” опинилися у центрі серйозної резонансної дискусії на національному рівні, пов’язаній із підозрами у фінансуванні тероризму. Причиною стали депутатські запити та ініціатива щодо націоналізації майна компанії “АТБ” – у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт №2689, який прямо мотивувався необхідністю “недопущення фінансування тероризму” з боку цієї торгової мережі та її власників.

Депутати, зокрема Андрій Іллєнко, Володимир Парасюк та інші, публічно заявляли про підозри у фінансових зв’язках “АТБ” із незаконними збройними формуваннями на сході України й вимагали від правоохоронних органів розслідування цих обставин. У Єдиний реєстр досудових розслідувань було внесено відомості щодо можливого фінансування тероризму співвласником мережі Буткевичем (кваліфікація – ч. 1 ст. 258-5 ККУ).

Водночас, офіційних доказів причетності компанії чи її співвласників до фінансування тероризму оприлюднено не було. Сам Буткевич і керівництво “АТБ” неодноразово публічно спростовували ці звинувачення, називаючи їх політично вмотивованими та такими, що шкодять діловій репутації мережі. У червні 2015 року МВС офіційно закрило кримінальне провадження щодо фінансування тероризму через мережу супермаркетів “АТБ”.

Таким чином, у 2015 році підозри у спонсоруванні тероризму щодо Буткевича та “АТБ” набули широкого розголосу, але жодних офіційних підтверджень цим звинуваченням слідство не надало, а справу було закрито (див. документи “Про націоналізацію майна торгівельної мережі АТБ на користь держави “з мотивів суспільної необхідності”).

Потужний і небезпечний гравець: Буткевич у конфліктах

Геннадій Буткевич — не лише один із найбагатших українців, але й надзвичайно впливовий і жорсткий гравець на бізнесовому полі. З огляду на всі бізнесові скандали, які тягнуться шлейфом за бізексменом Буткевичем, його не зупиняють ані політичні ризики, ані гучні скандали.

Один із найрезонансніших випадків — конфронтація з його колишнім зятем, народним депутатом Сергієм Рибалком. У 2013 році Рибалко розпочав відкрите протистояння з Буткевичем: звинуватив його у торгівлі на окупованих територіях, ухиленні від податків і навіть у фінансуванні незаконних збройних формувань на Донбасі.

У парламенті він був сереж числа тих депутатів, які зареєстрували законопроєкт про націоналізацію АТБ. Протистояння швидко перейшло межі політичного — у 2016 році на Рибалка було скоєно напад. Як повідомлялось у виданні “Економічна правда“, невідомі кинули гирі у його автомобіль. Політик прямо пов’язав цей інцидент із бізнес-діями свого колишнього тестя.

Тиск на журналістів: атмосфера страху

Згідно з публікаціями українських медіа, Геннадій Буткевич фігурував у гучних історіях про тиск на журналістів. Зокрема, редактор телеканалу “Конфлікт ТВ” Артем Руденко заявляв, що протягом чотирьох років зазнавав системного переслідування, пов’язаного з фігуруванням бізнесмена у журналістських розслідуваннях.

За його словами, погрози надходили як йому, так і його родині, а його адвокатові спалили будинок. Самому Руденку неодноразово відмовляли в працевлаштуванні після “попереджень” потенційним роботодавцям. Хоча ці звинувачення не були підтверджені в суді, вони формують тривожний фон довкола постаті бізнесмена та піднімають питання про вплив грошей і влади на свободу слова в Україні.

Авіація і корупція

У 2018 році Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) розпочало розслідування щодо можливого конфлікту інтересів, пов’язаного з використанням чиновниками авіації бізнесмена Геннадія Буткевича. Підставою стало надання Буткевичем власного гелікоптера Bell-407 (бортовий номер UR-PTW) керівнику управління СБУ Сумської області Владиславу Косинському.

За даними народного депутата Віталія Купрія, у грудні 2017 року Косинський здійснив приватний переліт цим гелікоптером з Дніпра до Сум, що, за оцінками, коштувало не менше $5000. У 2018 році вартість нового гелікоптера Bell 407 коливалася в межах від $3 до $3,5 мільйона, залежно від комплектації та модифікації. Наприклад, модель Bell 407 GXP, яка вироблялася з 2015 по 2018 роки, мала середню ціну близько $3 мільйонів. Сьогодні така “бджілка” оцінюється від 4-4,5 млн. дол.

Солом’янський райсуд Києва зобов’язав НАБУ відкрити кримінальне провадження за цим фактом.

У медіа також повідомлялося, що Буткевич неодноразово надавав свою авіацію для польотів чиновників, що викликало питання щодо можливого конфлікту інтересів і дотримання антикорупційного законодавства. Справу було відкрито за заявою депутата, але подальші результати розслідування у відкритих джерелах не оприлюднювалися.

“Золота лихоманка”: як Буткевич стає королем надр

“Скупка” стратегічних родовищ

Останні роки Буткевич активно інвестує у видобуток стратегічних корисних копалин через свою BGV Group. Компанії, підконтрольні Буткевичу, отримали доступ до мільярдних надр України за копійки, часто через непрозорі тендери, що супроводжувалися судовими суперечками та відмовами державним підприємствам.

Особливо показовою є історія з Пержанським родовищем берилію, коли право на розробку отримала маловідома компанія зі статутним капіталом лише 25 тисяч гривень — “Пержанська рудна компанія” (ПРК), підконтрольна Буткевичу.

Ця компанія стала центральною фігурою у скандальній історії навколо Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та США щодо критичних мінералів — так званої “мирної угоди” зі стратегічними і геополітичними наслідками. Попри те, що меморандум позиціонується як державна ініціатива, його реалізація де-факто відкриває шлях приватним американським корпораціям до участі у видобутку українських ресурсів. При цьому саме ПРК була включена в дорожню карту як ключовий приватний партнер, попри брак потужностей, репутації чи досвіду.

Ця домовленість супроводжується присутністю народного депутата від правлячої партії –Павла Якименка — голови підкомітету з надрокористування, чий батько Віталій Якименко є давнім бізнес-партнером Буткевича. Учасники ринку і громадські активісти вбачають у цьому очевидний конфлікт інтересів та непрозорий лобізм, як повідомляється у ЗМІ. Фактично, йдеться про перетворення міжнародної стратегічної угоди на інструмент просування інтересів приватного бізнесу Буткевича під прикриттям “співпраці з США”.

За словами самого Буткевича, BGV Group з 2015 року інвестувала у видобуток критичних мінералів близько $35-40 млн, а загальні інвестиції у проєкти з видобутку та обробки графіту і берилію склали близько $100 млн.

Ратифікація угоди: нові перспективи чи старі схеми?

Верховна Рада сьогодні ратифікувала угоду, яка відкриває шлях для спільного видобутку стратегічних корисних копалин – урану, графіту та інших – разом із іноземними інвесторами, зокрема американськими. Однак, за офіційними заявами про інвестиції та прозорість, ховаються сумнівні практики, які супроводжують управління родовищами в Україні, де ключові рішення часто приймаються за кулісами, а неформальні зв’язки відіграють вирішальну роль.

Геннадій Буткевич неодноразово заявляв, що його компанія BGV Group готова розпочати видобуток урану та інших критичних мінералів, і навіть обговорював цю тему з президентом Зеленським, проте дозволи на видобуток затягуються через бюрократичні перешкоди.

Одночасно, як свідчать розслідування, компанія з орбіти Буткевича зі статутним капіталом усього 25 тисяч гривень отримала контроль над Пержанським берилієвим родовищем, ресурсність якого оцінюється мінімум у 50 мільярдів євро, завдяки судовим суперечкам, усуненню державних компаній від конкурсу та замовчуванню деталей відбору переможця.

Буткевич позитивно оцінює можливість угоди з США, але за умов, коли доступ до родовищ залежить від політичних зв’язків і неформальних домовленостей, такі партнерства можуть лише поглибити проблему корупції в майнінгу. Таким чином, ратифікація угоди – це не лише шанс для інвестицій, а й імовірний ризик для посилення корупційних схем у сфері надрокористування.

Підсумки: король надр, тіньовий девелопер і стратегічні ризики

Геннадій Буткевич — фігура виняткової ваги на українському бізнесовому полі. Він довів, що здатен конкурувати жорстко й безкомпромісно: від конфліктів із колишнім зятем-нардепом до звинувачень у переслідуванні журналістів. Його ім’я з’являється у справах НАБУ, історіях про сумнівне використання авіації для високопосадовців, розслідуваннях про монополізацію доступу до стратегічних родовищ.

Останні роки Буткевич будує імперію у сфері надрокористування, де його компанії — через схеми, суди та політичні зв’язки — отримують родовища урану, графіту, берилію. Особливо насторожує “мирна” угода з США: меморандум, що подається як міждержавна співпраця, фактично відкриває доступ американському бізнесу до українських надр через компанію, підконтрольну Буткевичу.

Присутність нардепа Павла Якименка — голови підкомітету з надрокористування і сина бізнес-партнера Буткевича — лише підсилює підозри у змові політики й бізнесу.

Новий альянс із одіозним забудовником Андрієм Вавришем свідчить про ще одну трансформацію: тепер Буткевич опановує сферу будівництва — галузь, яку експерти називають “пральнею” для капіталу. Йдеться не лише про інвестиції, а про можливість легалізувати величезні готівкові ресурси, здобуті непрозорими методами.

Таким чином, ми маємо справу не лише з успішним підприємцем, а з впливовим системним гравцем, який поступово розширює свою присутність в економіці, політиці, медіа та навіть на рівні міжнародних контактів. У країні, що перебуває у стані війни та прагне до прозорості, концентрація настільки значних активів і важелів у руках однієї особи може викликати питання щодо потенційних ризиків для державної стабільності.