Ігор Строгий — «суддя обшуків»: чому кожне четверте клопотання у ВАКС проходить через головуючого та в якому темпі приймаються рішення

Антикорупційна інфраструктура України знову опинилася в центрі уваги через ефективність та процесуальні особливості роботи судової гілки влади. У 2026 році навантаження на слідчих суддів Вищого антикорупційного суду досягло рекордних показників, причому значна частина санкцій на проведення негласних слідчих дій та обшуків зосередилася в руках голови ВАКС Ігоря Строгого. Швидкість ухвалення рішень та закритий характер судових проваджень піднімають дискусійні питання про якість реального судового контролю.

Конвеєр санкцій: кожний четвертий обшук країни у руках однієї людини

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень за дев’ять місяців 2026 року, слідчі судді ВАКС розглянули загалом 678 клопотань про обшуки. З них рівно чверть — 170 справ — пройшли через розгляд Ігоря Строгого, тоді як у жодного іншого колегії чи судді показники не перевищили 124 аналогічних рішень. Якщо ж аналізувати ширший період (2023–2026 роки), то на рахунку судді назбиралося 579 відповідних проваджень.

Особливо показовим став серпень 2026 року, коли за два тижні (з 12 по 26 серпня) суддя розглянув 102 клопотання про обшуки.

Піковий день припав на 13 серпня, коли було ухвалено 28 закритих рішень (серед них 13 дозволів на обшук, 14 тимчасових доступів до матеріалів та 1 арешт майна).

За умови стандартного восьмигодинного робочого дня на вивчення матеріалів, перевірку підстав і написання мотиваційної частини в середньому виділялося близько 17 хвилин на одну справу.

Позиція апеляції та критерії перевірки

Через закритий характер ухвал про обшук оцінити повну статистику відмов неможливо — відкриті дані стають доступними переважно на етапі оскарження арештів майна та вилучених речей. У низці рішень Апеляційна палата ВАКС вказувала на недоліки або непереконливість аргументації першої інстанції.

Зокрема, в окремих постановах апеляція констатувала «невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження» (справа 991/4267/25) або скасовувала арешти мобільних телефонів через відсутність належних доказів неможливості копіювання інформації без експертного втручання (справа 991/5533/25). Водночас зафіксовані й випадки процесуальної протидії з боку суду — наприклад, повернення прокурорам непідписаних клопотань або відмова у задоволенні окремих запобіжних заходів, що свідчить про наявність власної позиції у частині проваджень.

Головна проблема: де межа між контролем і формалізмом?

Ключовим питанням залишається відсутність відкритої зведеної статистики щодо кількості відхилених клопотань. Без публічних даних про те, скільки саме запитів НАБУ та САП було відхилено або суттєво обмежено, важко оцінити, наскільки повноцінно виконується функція змістовного судового контролю, передбаченого європейськими стандартами захисту прав людини. Суспільство та юридична спільнота очікують від антикорупційного суду більшої прозорості у процесах санкціонування слідчих дій, які суттєво обмежують приватне життя громадян.