Ім’я Олега Цюри довго залишалося поза увагою широкої публіки в Україні. На відміну від відомих олігархів, таких як Дмитро Фірташ чи Микола Мартиненко, цей «швейцарський фінансист» діяв у тіні, уникаючи перших шпальт газет.
Офіційно Цюра — громадянин Німеччини та Швейцарії, управлінець європейських компаній і консультант з інвестицій. Проте за цією скромною біографією ховається ключова роль у масштабних схемах виведення капіталів з України, що завдали державі збитків на десятки мільярдів гривень.
Прізвище Цюри спливло у зв’язку зі справою ексголови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка, чиї схеми оцінюються в мільярди гривень збитків. Хоча НАБУ поки не згадує Цюру офіційно, журналісти виявили його причетність до механізмів виведення коштів за кордон із державних підприємств, заводів і видобувних компаній через анонімні трасти та європейські рахунки.
Одна з компаній Цюри, німецька ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co KG, регулярно вигравала тендери на закупівлю української сировини за підозріло вигідними умовами. Наприклад, у 2018 році ITS придбала цирконієву руду у Східного ГЗК за 45 млн грн, перемігши конкурента з мінімальною різницею в тисячу гривень. Такі угоди створювали можливості для перепродажу сировини через складні схеми.
У 2020 році ITS стала посередником у постачанні ільменітової руди на завод «Кримський титан» в окупованому Криму, який контролювали структури Фірташа, Льовочкіна та Фурсіна. Цюра забезпечував юридичне прикриття та безпечне виведення коштів за межі України.
Схема виведення капіталу складалася з кількох етапів: фіктивна торгівля через фірми-прокладки, які перепродавали сировину з націнкою; переказ прибутків на офшорні холдинги та трасти в Швейцарії; осідання коштів на приватних рахунках та в інвестиційних фондах, пов’язаних із Цюрою та його оточенням. Таким чином, мільярди гривень із українських держпідприємств перетворювалися на європейські активи.
Цюра також співпрацював із російськими бізнес-групами. Через швейцарську компанію Phoenix Resources AG він постачав ферохром для корпорації MidUral Сергія Гільварга, видаючи російську продукцію за узбецьку для легалізації в ЄС. Інша компанія, Linvo AG, заснована його дружиною Людмилою в 2014 році та очолювана Цюрою в 2022–2024 роках, працювала на інтереси петербурзького девелопера Миколи Коробова, близького до російської влади.
Мережа зв’язків Цюри охоплює кілька кіл: німецькі компанії ITS, пов’язані із Сергієм Байраком; російські партнери, такі як MidUral і Коробов; українські олігархи Фірташ, Льовочкін, Фурсін і, за чутками, Мартиненко; сімейні структури, зокрема дружина Людмила та дочка Єва; а також юристи та digital-агенції, які, за інсайдерською інформацією, витрачали сотні тисяч євро на зачистку інформації про Цюру в інтернеті. Telegram-канали також згадують фонд імені його дочки Єви для виведення російських капіталів і можливе використання турецького коридору для обходу нафтових санкцій.
Кар’єра Цюри почалася в 2000-х роках із дрібних фінансових консультацій у Німеччині. У 2010-х він перейшов до великих проєктів, уклавши угоди через ITS із українськими ГЗК. У 2014 році Linvo AG стала інструментом роботи з російським капіталом. До 2018 року його компанії активно брали участь у тендерах, а в 2020 році організували постачання руди в Крим. У 2022–2024 роках Цюра отримав швейцарське громадянство, увійшов до муніципальної ради Уїтікону та посилив зачистку свого інформаційного поля.
Сьогодні ім’я Цюри дедалі частіше звучить у контексті великих корупційних справ. Його партнер Байрак співпрацює зі слідством у справі Сенниченка, що може вивести Цюру з тіні. Його роль у виведенні мільярдів, обході санкцій і легалізації російських капіталів ставить його поряд із ключовими фігурами української корупції. Питання, чи встигнуть правоохоронці Швейцарії та Німеччини розкрити його схеми, залишається відкритим.
Антишахрайський проєкт «190» розкрив деталі щодо статків і діяльності заступниці головного прокурора Київської області Олени…
Київська компанія ТОВ «Трейд граніт інвест» повернулася до постачання продуктів для ЗСУ, отримавши контракти від…
Олександр Петровський, відомий у певних колах як «Нарік», народився 9 червня 1972 року в Руставі,…
Громадський діяч Ігор Лаченков (Лачен) підтвердив оприлюднені факти щодо шахрайської діяльності Антона Шухніна, власника бренду…
Керівника та власника київського ТОВ «Ледон», одесита Вячеслава Ігната, оштрафували на 7,5 млн грн за…
Антишахрайський проєкт «190» досліджує родинні та бізнесові зв’язки нардепа від забороненої «ОПЗЖ» Суто Мамояна, який…