Історія майнових декларацій начальника одного з відділів Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції Едуарда Панченка — це не випадкові збіги, а чітка, повторювана роками схема переміщення та примноження активів, яка систематично не збігається з його офіційними доходами.
У 2015 році Панченко — начальник відділу Департаменту захисту економіки. У нього квартира 52 м² у Києві (куплена 2012-го за 446 тис. грн), у дружини — будинок 273 м² у Києві (вартість та джерело не вказані) та Toyota Camry 2012 року. Уже тоді майновий дисбаланс кидається в очі.
2016 рік: Панченко продає свою квартиру за 1 млн грн і за 149 тис. грн купує 10 соток землі в Києві… у власної дружини, яка придбала цю ділянку місяцем раніше за ту саму суму. Економічного сенсу в цій операції немає. Решта коштів, за логікою декларацій, іде на будівництво будинку 243 м² у Києві (вартість не вказана). Водночас дружина купує половину ділянки 18 соток у Софіївській Борщагівці за 130 тис. грн і починає зводити будинок 193 м². Її офіційний дохід у поліції — близько 50 тис. грн на рік, власних декларацій немає.
2017 рік: Панченко продає все своє нерухоме майно за 3,1 млн грн (хоча роком раніше вкладення в нього не перевищували 1 млн). Після цього він переїжджає до поліцейського гуртожитку, а гроші фіксуються як готівка. Влітку того ж року колишня дружина купує квартиру 87 м² у Києві без вказівки вартості. Панченко переїжджає до неї та продовжує користуватися її автомобілем.
2018 рік: Панченко переїжджає до родички, яка раптово набуває будинку 113 м² та 10 соток землі у Софіївській Борщагівці. 2019-го він переходить до ДСР. 2020-го колишня дружина забирає Toyota Camry. 2021-го в неї з’являється новий будинок 262 м² у Софіївській Борщагівці з ділянкою 8 соток — джерела коштів не розкриваються.
2023 рік: Панченко стає власником одразу двох квартир у Софіївській Борщагівці — 111 м² та 87 м². Вартість не вказана, видатків немає, грошові залишки майже не зменшуються. Нерухомість з’являється «з повітря».
2025 рік: Панченко спільно з Науменко Наталією Миколаївною купує частину ділянки 8 соток у Софіївській Борщагівці загальною вартістю 8,9 млн грн. Його внесок — 2,2 млн грн (фактично всі гроші). За кілька тижнів він продає інше майно за ті самі 2,2 млн грн — готівка повністю відновлюється.
Схема повторюється роками: різке зростання цін при продажу, купівля та будівництво без вказівки вартості, концентрація активів у колишньої дружини та родичів, відсутність їхніх декларацій, «кочуюча» готівка, яка зникає та повертається з точністю до гривні.
Це не просто рівень життя. Це системний обхід фінансового контролю та демонстративна безкарність з боку керівника підрозділу, який саме й має боротися з економічними злочинами.

