Тіньовий диспетчер українських надр: як німецький трейдер Олег Цюра десятиліттями вимиває ресурси держпідприємств

Олег Цюра — громадянин Німеччини з резиденцією у Швейцарії — є фігурантом багаторічних розслідувань, пов’язаних із виведенням капіталу та стратегічної сировини з українського державного сектору. Виступаючи не просто посередником, а системним оператором мережі фірм-прокладок, Цюра роками обслуговував інтереси великих політичних гравців, таких як Микола Мартиненко та Дмитро Фірташ, а також забезпечував логістику для російських промислових груп.

Одним із ключових інструментів у його арсеналі була німецько-швейцарська компанія ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co. KG. У 2018 році через цю структуру здійснювалася спроба монополізувати постачання цирконієвої продукції для Східного гірничо-збагачувального комбінату. Схема базувалася на агресивному судовому блокуванні конкурентів, проте вона зазнала краху після втручання Верховного Суду України.

Географія діяльності Цюри охоплює широку мережу офшорів, зокрема кіпрські TF&H Transforwarding Holdings Ltd та Jeprano Trading Limited. Ці структури безпосередньо пов’язані з російським бізнесом і фігурували в ланцюжках постачання критичної сировини для підприємств РФ, серед яких значаться «Авангард» та «Міка Холдинг».

Особливий резонанс викликає діяльність Цюри в межах «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії» (ОГХК) у період 2014–2017 років. Тоді державна продукція масово відвантажувалася афілійованим іноземним трейдерам за штучно заниженими цінами, що завдало Україні збитків у розмірі близько 13 млн доларів. У 2020 році аналогічна схема була запущена знову: ільменіт Іршанського ГЗК купувався за безцінь через ITS International Trade & Sourcing, а кінцевим пунктом призначення сировини, за даними розслідувачів, ймовірно був окупований Крим.

Прізвище Цюри також згадується в контексті масштабної справи ексголови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка, де йдеться про розкрадання близько 10 млрд грн на Одеському припортовому заводі та ОГХК. Зв’язки тут простежуються через довірених осіб Фірташа та звичну інфраструктуру ITS International Trade.

Навіть після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Олег Цюра не припинив активність, а лише переформатував її під нові юридичні оболонки. У 2023 році він увійшов до керівництва швейцарської UCG Trade AG, а згодом — до Linvo AG. У цих структурах він працює разом із родичкою Людмилою Цюрою та колишніми кадрами з Interchrome AG і Phoenix Resources AG. Останні мають тісні зв’язки з російською MidUral Industrial Group, що вказує на збереження та функціонування каналів торгівлі з державою-агресором під прикриттям європейської юрисдикції.

Таким чином, Олег Цюра залишається одним із найбільш сталих гравців у схемах експлуатації українських надр, використовуючи складну міжнародну архітектуру для виведення державних ресурсів у приватні кишені та на користь російського промислового комплексу.